Московсько-більшовицький терор у Підбужі

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №65.

 31 липня 1941 р.

Неділя. Понад Підбужем (Дрогобич) в гарну червневу погоду пролетіло високо кілька бомбовиків. Таке, добре знайоме ще з польської війни «гуркотіння», і стріли гармат – війна! В селі пожвавлення. Товариші з РПК на ввесь голос запевняли: «напевно маневри». Та справжні вояки – селяни пізнали, що не стріляють «сліпаками», а «гострими».

 Година 6 ранку. Наче стріла пролетіла селом: війна з німцями... Говорить радіо...

Почався рух жидків енкаведистів.

 Народ спішив до церкви (Боже Тіло). Біля церкви на лавочці присіли: начальник НКВД – Соломка, заст. начальника Півнєв і з РПК – Руденко.

 З церкви вийшли на обхід. Енкаведисти обсервували. Викликано з церкви зараз селянина Матиса Василя, заст. голови сільради і двох братів Онацьких. Хотіли ще й секретаря сільради Соломчака, але цей відповів післанцеві, що в нього тепер Служба Божа (а по Службі Божій втік). Руденко забрав їх з собою, а Соломка і Півнєв пішли зараз до школи, зробили трус у дир. Юринця А. і також забрали його з собою.

 В тих днях арештували ще в Підбужі: завпеда Трускавецького П., Кузика В. – бухг. ліспромгоспу, Куціра – інсп. держстраху, господарів: Горінечка, Фаб'яна, старого Бараняка і Залокоцького.

 З району: село Сторонка – дир. школи Кункевича, село Урож – працівника водопров. Чучкевича, село Бистриця – дир. школи Качоровського, село Ст. Кропивник – голову сільради і ССТ, секретаря сільради і зав. клубом, село Нов. Кропивник – голову сільради Цуцурака, село Довге – дир. школи Деленка.

 По двох-трьох днях випустили: Трускавецького, Кузика, Куціра, Залокоцького, Кункевича, добре скатовано Качоровського. (Нагай оставили!). Закатували: Матиса В., двох Онацьких, Дрогобицького і Камінського з Нагуєвич – учителів, Юринця. Матисові очі вибрали. Онацьким руки поломали та лице вирізали. Їх пізнали, і родина поховала в Підбужі. Місцем катування були «багна» недалеко Нагуєвич. Одного з трупів не можна впізнати, бо був дуже порізаний, а в кишенях мав вложений мозок. (Це різання від чола аж до ніг, з мізком в кишенях відбулось правдоподібно на особі Юринця).

 А інші? Інші стелили шлях своїми трупами від с. Нагуєвич аж до Дрогобича. В ровах – по два, три трупи.

 Чудом спаслись: Горічнечко, Фаб'ян. Їх прямо забули в келії ч. 4. Ранком по втечі НКВД, розбивши замки, врятували їх. Це були живі, побілілі, наче трупи, –  люди.

Так розправились озвірілі бандити з нашими людьми.

Вуко.

Стрийські вісті (Стрий). 1941, № 3, 31 лип.

Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року

(енкаведисти Підбузького УНКВД)

СВІДЧЕННЯ ІВАНА ЧАПЛІ

Селянин с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області.

'У 1939 році Червону армію ми зустрічали урочисто… Потім почали організовувати колгоспи. Люди не хотіли записуватися, то їх били, замикали в пивницях. У Нагуєвичах, звідки я родом, мали вивозити на Сибір чимало сімей, але племінник Івана Франка Микола оборонив. Я працював сільським ковалем і не сподівався жодного лиха.

По обіді 22 червня 1941 року в Нагуєвичі приїхала група енкаведистів з Підбузького УНКВД (тоді там був райцентр). Зразу забрали колишнього директора сільської семирічної школи Корнеля Камінського, який був на емеритурі (пенсії).

Був заарештований голова товариства “Рідна школа” селянин Іван Добрянський, секретар сільради Степан Дум’як, директор школи Михайло Дрогобицький, працівник Підбузького райвиконкому Хруник. Потрапив туди і я.

Усіх нас завезли у Підбуж. Там уже сиділи арештовані Андрій Юринець – директор Підбузької школи, крамар Ілько Опацький, його брат – швець, кілька інших працівників з Підбужа, і ще багато мешканців навколишніх сіл.

Дня 26 червня о 10 годині вечора червоний прокурор Строков, 11 міліціянтів та 3 невідомі особи викликали з тюрми Підбузького УНКВД 20 в’язнів і повезли вантажівкою у напрямі Дрогобича.

Червоні кати обманювали нас, що пускають на волю, однак це було очевидною брехнею. По дорозі один з конвоїрів, який називав себе начальником НКВД, говорив, що в’язні їдуть на роботу.

За кілометр перед Нагуєвичами, в урочищі “Остислав’я” машина зупинилася. Червоні кати наказали нам висідати, бо машина перевантажена і не зможе виїхати на гору. […] Нам наказали стати в два ряди по десять осіб і триматися за руки. […]  На поданий рукою знак прокурора всі почали стріляти. […]

Кати добивали людей чоботами, лопатами, ломами, від яких череп тріскав на голові. Так було замордовано 16 людей. […]  Завдяки безладній стрілянині і темряві та поспіхові міліціянтів, які поспішали по наступну партію арештованих, нам чотирьом удалося лишитися живими.

Не знаю, як про це довідався прокурор Строков, бо вже 27.06 приїжджав у Нагуєвичі шукати за мною, та мене, пораненого, добре переховали родичі. Напевно, кати боялися лишати живого свідка, але приховати злочинів не змогли.

Коли більшовики потікали перед німецьким військом, люди пішли в “Остислав’я” і знайшли там, вивезли помордовані тіла. У Корнеля Камінського було порізане усе тіло. Степан Дум’як мав розрубаний живіт. Іванові Добрянському розрубали груди, вирізали серце, а діру заткали травою.

Отакими нелюдами були наші “визволителі”. За що мордували вони безвинних мирних людей? Однак ніхто не може знищити живе слово і дух волелюбного народу'.

ЖЕРТВИ ЕНКАВЕДИСТІВ У ПІДБУЖІ, ДРОГОБИЦЬКА ОБЛАСТЬ

17 липня 1941р.

Не тільки більші міста Дрогобиччини, але також і найдальші закутки Бойківщини потерпіли сильно в перші дні війни. В неділю 22 червня ц.р. арештовано в Підбузькому районі понад 60 осіб. Серед арештованих були на тільки інтелігенти(вчителі та службовці),а також селяни і робітники, а навіть представники радянської адміністрації: голови та секртарі сільрад.

В понеділок,23 червня арештовано ще кільканадцять осіб у цьому районі. У в’язниці арештованих піддано жорстоким катуванням: їх били й калічили. Втікаючи, червоні злочинці не встигли всіх арештованих вимордувати. Населення Підбужа збіглося в той момент, коли ці жидівські запроданці багнетами підганяли ув’язнених до спеціального авта. То большевицьким каналіям вдалося стрілами розігнати людей і виїхати з Підбужа в напрямі Дрогобича.

Ранком у п’ятницю 26 червня знайдено жертви звірської розправи енкаведистів під с. Нагуєвичами. Нижче моста, над потічком лежало 14 покривавлених і змасакрованих трупів, а трохи далі в житі ще один.

Джерело: Жертви енкаведистів у Під бужі, Дрогобицька область // Українські щоденні вісті. — Львів,1941. —№10 (17) липень. [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.ukrcenter.com/.../Розкрилася-земля-і-показалося-пекло-Злочин-Москви-у-Вінниці

КРИВАВИЙ МОРД ЛЮДЕЙ ПІДБУЗЬКИМ НКВД

16 липня 1941р.

26 червня о 10 годині вечора червоний прокурор Строков,11 міліціянтів та 3 невідомі особи вивезли з тюрми підбузького НКВД 20 в’язнів,які там сиділи від 22 червня,цебто від вибуху війни.Червоні кати обманювали в’язнів,що їх пускають на волю,однак це було брехнею.По дорозі один з конвоєнтів,який називав себе начальником НКВД,говорив,що в’язні їдуть на роботу.На 'Остислав’ю' біля Нагуєвич машина задержалась.Червоні кати казали всім висідати,бо машина не може виїхати на гору.Гора була ще далеко.В’язнів огорнув смертельний жах,вони побачили,що зближається їх остання година,що їх хотять тут розстріляти.

Арештованим наказано станути в два ряди по десять осіб і держатися за руки.Навколо них на дорозі півколом станули міліціянти з револьверами в руках.На даний рукою знак прокурора всі почали стріляти.Поллялась кров невинно катованих людей.Замордовані жертви падали одні на других.Трава почервоніла від людської крови,чути було зойки і стогін умираючих.Кати добивали людей чоботами іі твердим знаряддям,від якого тріскав череп на голові.Так замордовано 16 людей.Смерть їх була жахлива.Трупи лежали у крові.Чудом спаслося 4 арештованих завдяки безладній стрілянині і темряві та поспіхові міліціянтів,які поспішали арештувати та мордувати ще інших людей.

Тут подаємо прізвища замордованих: 1) Дрогобицький Михайло - директор школи Нагуєвичі, 2) Камінський Корнило - б.директор школи с.Нагуєвичі, 3)Добрянський Іван - селянин, 4)Дум’як Степан - службовець, 5) Чапля Іван,син Василя - коваль, 6)Хруник Микола -Службовець.Всі ці замордовані походять з с.Нагуєвичі.
7) Юринець Андрій директор школи с.Підбуж, 8)Опацький Н. - швець, 9)Опацький Ілля - крамар, 10)Матис Н. - заступник голови сільради.Ці жертви походять з с.Підбуж. 11)Пуцура Н. -голова сільради з Кропивника Нового. 12)Н.Н. - голова сільради з Кропивника Старого. 13) Чубка - директор водотягів с.Урич.

Інші жертви – селяни, прізвища яких невідомі.
Вже на другий день,27 червня,більшовицький прокурор кровожадний Строков прїзджав з Дрогобича до Нагуєвич,щоб знов арештувати Івана Чаплю,сина Пантелеймона,бо довідався,що цей спасся від неминучої смерти.Жидівсько-большевицька банда не хотіла залишати живого свідка своїх 'героїчних подвигів'.Весь світ бачить 'визволителів українського народу',бачить 'більшовицьку справедливість і свободу'.Ціла наша земля застелена трупами і кров’ю невинних жертв.Однак ніхто не зможе знищити живого слова і духа народу.Український народ,як той велетень повалений,знову встає сильніший і могутніший.

Ці факти подав Іван Чапля,син Пантелеймона,один з тих,хто чудом вирвався з обіймів смерти на 'Остислав’ю' біля Нагуєвич.

Джерело: Чапля І. КРИВАВИЙ МОРД ЛЮДЕЙ ПІДБУЗЬКИМ НКВД // Вільне слово. – Дрогобич,1941. — №4 (16) липень. [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.ukrcenter.com/.../Розкрилася-земля-і-показалося-пекло-Злочин-Москви-у-Вінниці